Сьогодні

Супроводжую жінку. Необачливо питаю: "Як там у вас"?
"А у нас? Нічого. Нічого немає, -відповідає.- В мене була квартира, був власний бізнес. Тричі на рік за кордон виїзджала, на море. Дача була, я там вишні вирощувала, порічку, огірки. Думали з чоловіком, на старості років буде де відпочивати. Гараж, машина була. Зараз нічого немає. І дома нашого немає. І міста немає. Нічого. І повертатися нема куди".
Це зранку. А потім... відкриваю новини.

Сьогодні вдарили по ОХМАДИТу. Це найбільша дитяча лікарня з онкологічним відділенням. Дітки на гемодіалізі. Ні, не плачу. Ненавиджу.

Ось дивлюсь на котиків з Одесси. Намагаюсь прийти до тями. Ходять такі, пухнасті, один потягується проміж колючого дроту. І плювати він хотів на все.
Не відпускає.